Прибудова - «зубрового» кістка в горлі

Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua

Спори і дебати щодо відведення землі і подальшого за ним будівництва можуть розглядатися в українських судах роками. І справа тут зовсім не в тому, що наше земельне законодавство застаріло і гостро потребує реформування, про що, власне, останнім часом не втомлюються говорити вже і парламентарії. Просто, як правило, в подібних ситуаціях всі сторони конфлікту переконані саме в своїй правоті.

Одна з таких маленьких «земельних війн» по-миколаївськи почалася в 2007 році. Тоді група мешканців написала колективну заяву на ім'я Миколаївського міського голови з проханням «припинити самовільне захоплення прибудинкової території будинку по вул. Миколаївська 34-б ». Йдеться про житловий будинок, який у миколаївців асоціюється з магазином «Зубр», розташованому на цокольному поверсі, з торця будівлі.

Мешканці цього будинку, йдеться в їх заяві, яка є в розпорядженні «НБ», стверджують, що власники магазину захоплюють прибудинкову територію і перший поверх. І нібито законних підстав, виходячи з їх скарги, у підприємців на то зовсім не було. У цьому листі люди нарікали на приватні підприємства - «Нерухомість» і «Октавіан», а в ролі третього порушника спокійного життя городян вказувався власник магазину «Зубр». Як вдалося дізнатися редакції «НБ», власником цього магазину виступала приватний підприємець Тетяна Врадій.

Що, власне, не так у всій цій історії, нам розповіла одна з мешканок «зубрового» вдома, пенсіонерка Віра Заблоцька. Вона ж, до речі, підписувалася під цією скаргою і подавала позови в різні судові інстанції з вимогами зупинити незаконне захоплення землі і забудову.

- Почалося все з того, що в 2007 році, в червні місяці, ми випадково дізнаємося, що тут (на першому поверсі, з боку магазину - «НБ») збираються робити прибудову, - розповідає Віра Іванівна. - Від своєї знайомої, яка працює в проектному інституті і начебто навіть вона, наша знайома, займалася розробкою проекту, ми дізналися, що готується проектна документація. Ніхто нас не інформував, ніхто нас не питав. Громадських слухань не проводилося.

За результатами того, що стало відомо мешканцям, як зазначає Віра Заблоцька, люди вирішили написати колективний лист в Миколаївську обласну прокуратуру, а копію - на ім'я мера. Віра Іванівна показує це колективний лист. В цілому свої підписи під ним поставили мешканці 31 квартири будинку по вулиці Миколаївська, 34-б.

- Від Чайки ми нічого не отримали. Ні відповіді, ні привіту. З прокуратури через якийсь час ми отримуємо відповідь. Там розписано все: кому належить цей магазин, а кому той. І що 4 липня 2007 року рішенням Миколаївської міськради виділено землю - номер рішення 13/71. У ньому затверджено проект землеустрою та виділена ось ця земля площею 512 квадратних метрів приватному підприємцю Тетяні Врадій. А її чоловік Сергій Врадій, який насправді всім заправляє, ніде не фігурує і ніде не світиться, - каже Віра Іванівна.

Після того, як мешканці отримали відповідь з прокуратури, вони, за словами Віри Іванівни, подали позов до суду.

- А в цей час він підганяє бетономішалки і заливає бетоном. Ми кидаємося під ці бетономішалки, але з ними, знаєте, не можна ж впоратися. Ми подаємо адміністративний позов до Ленінського районного суду. У нас його не приймають. Кажуть, що це повинен бути цивільний позов. Переробляємо ми позов, звертаємося вже з цивільним позовом. У нас його знову не беруть, пишуть, що це повинен бути адміністративний позов. Знову подаємо той же адміністративний позов. Нас «футболили» туди-сюди таким чином чотири рази, - скаржиться Віра Іванівна.

За словами пенсіонерки Заблоцької, позов Ленінський суд прийняв тільки після того, як мешканці будинку подали апеляційну скаргу. Миколаївський обласний апеляційний суд приймає рішення про те, що позов повинен бути цивільним і розглядати його повинні в Ленінської судової інстанції.

Але на цьому все не закінчилося. Так як в цьому суді мешканцям відмовили, визнавши правоту за підприємцем.

- Нам швиденько відмовляють на підставі того, що ми - ніхто і звати нас ніяк, - видає свою версію Віра Заблоцька.

Відзначимо, що територія, навколо якої розгорілися судові тяжби, не відноситься до прибудинкової. Цей факт підтверджується рішенням сесії міськради №13 / 71 від 04.07.07, копія якого є в розпорядженні «НБ». У цьому рішенні сказано, що оспорюваний ділянку «не надана власність або землекористування і зараховується в землі іншого призначення». До яких саме - не уточнюється, але немає і жодного слова про те, що земля прибудинкова.

Опускаючи подальші перипетії в різних судових інстанціях, які тривали протягом останніх 4 років, відзначимо, що на сьогоднішній день є рішення апеляційного суду Миколаївської області. За цим документом, датується 30 серпня 2011 року, рішення сесії міськради, яким виділялася земля для підприємця Т. Врадій і договір оренди визнані недійсними. Апеляційний суд також визнав недійсним і дозвіл №295 на будівництво прибудови, який підприємцю видавала держінспекція архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області.

Юридичну крапку поставив Вищий спеціалізований суд України (ВССУ) з розгляду цивільних і кримінальних справ, винісши своє визначення по цій справі. У столичний суд з касаційною скаргою звернулася вже сама підприємниця Тетяна Врадій. Її касацію відхилили, залишивши таким чином в силі рішення Миколаївського апеляційного суду. Відзначимо, що ВССУ - остання інстанція, до якої можна звертатися на території України. Таким чином, все, що залишається Тетяні Врадій - розбиратися в міжнародних судових інстанціях.

Коментуючи ухвалу ВССУ і свої подальші дії, сімейна пара Врадій, Сергій і Тетяна, заявляють, що це прибудова тепер їм уже як «кістка в горлі».

- Ця прибудова нам вже поперек горла стоїть. Я на неї вже стільки сил і нервів витратив, вона мені лисину проїла. Ми не хочемо вже нічого будувати, не хочемо робити другу прибудову. Але і першу зносити я не стану. У мене немає на це грошей. Нехай ті, хто допустив помилку, нехай виконком і міськрада, які видавали мені це незаконне рішення, нехай вони і зносять прибудову. Я нічого зносити не буду, - каже неабияк нервує Сергій Врадій.

Цікаво те, що свою позицію він підкріплює не просто словами, а й документами. Так, наприклад, він надав нашій газеті копію акта узгодження місця земельної ділянки під прибудову до магазину «Зубр», розташованому в житловому будинку 34-б по вул. Миколаївська. На цьому документі є 14 печаток «погоджено і дозволено» від різних інстанцій міста. У тому числі не побачив ніяких причин для відмови «Миколаївгаз», «Миколаївводоканал», «Миколаївелектротранс», ДАІ УМВС України в Миколаївській області та ряд інших установ і організацій.

Є й позитивний висновок комплексної державної експертизи на робочий проект будівництва, підписаний начальником «Укрінвестекспертизи» Т.І. Васильєвої.

- І що я такого зробив, що є незаконним? Ми пройшли всі узгодження, пройшли земельну комісію, архітектурну, пройшли всі експертизи. Я нікому нічого не платив. Все оформляли, як того вимагав закон. А що тепер? Знести. А хто мені поверне гроші, які я законно платив за все узгодження? Хто поверне гроші, які я заплатив в якості компенсації мешканцям? Хто компенсує мені кошти за будівництво? - запитує Сергій Врадій.

Підприємець надав копії розписок тих мешканців, які отримали від нього в якості компенсації за можливі незручності грошові кошти і більш не заперечують проти будівництва прибудови. Серед них є Ольга Саказли, яка раніше виступала як один з позивачів і була проти прибудови. Отримавши від Тетяни Врадій 6 тис. Грн., Вона все свої претензії зняла і заявила про те, що матеріальні збитки їй компенсували. Є також в розпорядженні «НБ» і копія опитування жителів 17 квартир з цього будинку. Всі вони не заперечують проти будівництва з одним-єдиним умовою: там не повинно бути бару, кафе чи будь-якого іншого розважального закладу.

- Ми й не хотіли там робити бар, - пояснює Сергій Врадій. - Там планувалася аптека або ж продуктовий магазин.

За словами Сергія Врадій, грошову компенсацію пропонували і Вірі Іванівні.

- Ми пропонували їй засклити евроокнами кімнату, але, спочатку погодившись, після - відмовилася, нібито побачила якийсь сон і передумала. Потім вона заявила, що відмовиться від позову, якщо ми зробимо їй над прибудовою зимовий сад. Але тільки на виготовлення проекту для такого саду мені довелося б витратити не менше 20 тис. Грн. Так ця прибудова мені обійшлася трохи більше. Я навіть готовий був зробити косметичний ремонт у них в під'їзді, але і це її не влаштувало. В жодному випадку. Вона заявила мені: «Вашої прибудови тут не буде, а ту, що ви вже встановили - знесуть», - говорить Сергій Врадій.

Однак ж сама Віра Іванівна Заблоцька цю інформацію спростовує, заявляючи, що такої розмови не було. І що, мовляв, вимог до Врадій про зведення зимового саду вона не висувала.

- Я хочу тільки одного, щоб мене залишили в спокої. Є рішення, остаточне рішення вищого суду, за яким він цю прибудову повинен знести, - каже Віра Заблоцька.

За його словами, незговірлива сусідка «тероризує» всіх підприємців в окрузі, подаючи позови до суду проти них. Його також дивує той факт, що ВССУ після подачі касаційної скарги дуже швидко - протягом місяця прийняв рішення по прибудові.

- Я знаю, як столичні суди можуть і розглядають справи. Вони рік-півтора можуть тягнути з рішенням, прийняти справу до розгляду чи ні. А тут так скоро ... - дивується підприємець.

Від редакції: Коли матеріал був готовий до друку, до нас звернулася Віра Іванівна Заблоцька з проханням не публікувати цю статтю. Їй, найімовірніше, не сподобалося, що наведена точка зору і другої сторони конфлікту. Навіть натякала на те, що буде з нами судитися. Жінці довелося пояснити, що збалансована подача інформації - це така ж обов'язок журналіста, як і будь-якого громадянина цієї країни дотримуватися її законів. І цих принципів «НБ» буде дотримуватися і далі.