Оскар Шиндлер. список праведника

Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua

Він був багатий, любив розкіш, автомобілі і жінок, отримував від життя все, що хотів, і ніщо не могло йому перешкодити, навіть війна. Увійшовши до Польщі разом з окупаційними військами, успішний комерсант, гравець, автогонщик і авантюрист Оскар Шиндлер не тільки вигідно придбав фабрику, а й забезпечив себе дешевою робочою силою - євреями, призначеними для знищення.

535

Автор публікації: Ірина КАМІНСЬКА, викладач.

«Татусі КУРАЖ» І ЙОГО ДІТИ

Він був багатий, любив розкіш, автомобілі і жінок, отримував від життя все, що хотів, і ніщо не могло йому перешкодити, навіть війна. Увійшовши до Польщі разом з окупаційними військами, успішний комерсант, гравець, автогонщик і авантюрист Оскар Шиндлер не тільки вигідно придбав фабрику, а й забезпечив себе дешевою робочою силою - євреями, призначеними для знищення.

Він міг сам убити будь-якого з них, слабкого, хворого, покаліченого, непридатного для роботи і тут же отримати необмежену кількість свіжої робочої сили. Замість цього Оскар Шиндлер чогось подарував життя 1200 євреям. Він оплатив ці життя, віддавши всі свої заощадження, близько 3 млн. Марок. Залишок днів Оскар Шиндлер провів в бідності і безвісності. Лише врятовані ним підтримували Оскара, а коли він помер, правовірні іудеї несли труну з католицьким хрестом і тілом свого Спасителя, німця.

МИ ЄВРЕЇ ШІНДЛЕРА

Євреї називали Оскара Шиндлера «батьком Кураж». Рідкісним кураж треба було мати, щоб вести справи так, як він. Підкуп адміністрації концентраційного табору, підробка документів, відвертий блеф були справою неймовірного ризику. Тільки Оскар не звик програвати, він завжди і в усьому повинен був бути першим, так привчила його мати, обожнював сина, і підтверджували численні красуні, у яких Оскар не знав відмови.

Пояснити логічно, як член НСДАП, успішний промисловець, нарешті, «істинний арієць» став захисником і рятівником гнаного народу, «недолюдей», що підлягають тотальному знищенню, навряд чи вийде. Зрозуміти, що таке поведінка була єдино можливим для Оскара Шиндлера, можна тільки з позиції системно-векторної психології Юрія Бурлана.

З восьми векторів, що складають матрицю психічного несвідомого, тільки один від початку спрямований природою на віддачу. Це уретральний вектор вождя зграї. Носіїв уретрального вектора трохи, але їх життя залишаються в пам'яті людей надовго, звичайно, якщо уретральному вождю пощастило знайти свою зграю і зайняти в ній належне місце. Оскару Шиндлеру пощастило, а разом з ним і його працівникам, яких так і називали «євреї Шиндлера».

Одна з уцілілих в Освенцімі жінок згадує: «Нас, молодих дівчат, зігнали в душ, прийшов німець в білому халаті і став розставляти нас направо і наліво. Це був Менгеле, кат-садист. Жах скував усіх. І тут щось сталося. Хтось сказав, мовляв, це євреї Шиндлера. Менгеле пішов ». Що зупинило лікаря-вбивцю? Якийсь там химерний фабрікантішка, що має пунктик до своїх робочих?

Ні звичайно. Менгеле злякався незбагненного, протилежної йому в психічному, того, до чого він сам безуспішно спрямовував свої мерзенні помисли, злякався істинної влади над людьми, яку не потрібно доводити, бо дана вона від народження 5% обраних, а не банді самозванців, які називають себе «вищою расою ».

ВЛАДА - ЦЕ КОЛИ Є ВСЕ ПІДСТАВИ ВБИТИ, АЛЕ МИ ЦЬОГО НЕ РОБИМО

Відомі випадки, коли Оскару Шиндлеру вдавалося повертати назад опломбовані вагони з в'язнями, вже певними в газові камери Освенціма. Один з таких епізодів увійшов у фільм Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Неймовірний дар переконання, завзятість і впевненість у своїй правоті дозволяли Шиндлеру домагатися неможливого.

Працівники боготворили його. Скільки людей на місці Шиндлера впивалися б безмежною владою! Як Амон Гёт, наприклад, комендант табору, божевільний анально-шкірний звуковик-дегенерат, який вважав, що євреї повинні відшкодовувати витрати по їх знищенню, і любив особисто відстрілювати людей. Це йому Оскар намагався втовкмачити, в чому відмінність справжньої влади від маніакального прагнення до неї.

Справжня влада, на думку Шиндлера, - це, бачачи слабкість людей, які не карати, а прощати їх. Милосердя - відмінна риса уретрального вектора. Ми звикли трактувати це поняття широко як доброзичливість, співчуття, жалість. Милосердя в строгому сенсі цього слова не є ні жалістю, ні співчуттям. Милосердя є абсолютна віддача як похідна від абсолютної влади вождя зграї. Мати владу вбивати, але дарувати життя, милувати від усього безмежного уретрального серця.

Милосердя вождя не потребує подяки (сцена з одноруким робочим у фільмі). Віддача природний стан уретри і єдино можливий для неї спосіб існування. «Не варто подяки». Чи не кривлячи душею, ці слова може вимовити тільки людина з уретральним вектором. Єдина природна «подяку» за милосердя - насолода від віддачі, настільки сильне, що людина, його пізнав, ніколи не сплутає це насолода ні з одним іншим задоволенням.

Людині в житті потрібні три речі: хороший лікар, поблажливий священик і розумний бухгалтер. Перші дві мені майже не знадобилися, але ось третя ... Одна з найцікавіших сцен фільму та, де Оскар Шиндлер в останню хвилину перед відправленням вириває свого керуючого Іцхака Штерна з вагона смертників. Штерн просить вибачити його, він забув свій документ, тому попався всюдисущим нацистам. Оскар у відповідь: «Якби я запізнився, що було б зі мною!» Здавалося б, ну що з ним було б? Да нічого! Хіба важко знайти людей, які управляли б фабрикою не гірше Штерна? Очевидно, що Шиндлер легко знайшов би заміну Штерна як бухгалтеру.

Знаючи структуру системної зграї, можна з упевненістю сказати: Іцхак Штерн був не просто керівником Шиндлера, він був його нюхових радником. Втрата радника для вождя рівносильна втраті голови. Ось ці підсвідомі смисли і озвучує Шиндлер словами: «Що було б зі мною!» - т. Е. З усіма «євреями Шиндлера», зі зграєю.

Вождь ототожнює себе зі зграєю. Поза зграї він не може існувати. Втрата членів зграї рівносильна для вождя втрати частин тіла, саме тому він невпинно дбає про цілісність своєї зграї, віддаючи всім її членам за браком. Головною нестачею людей в смертельній небезпеці є життя, і Шиндлер забезпечує «своїм євреям» цю нестачу з усією пристрастю чотиривимірного лібідо, спрямованого на віддачу.

нюховий радник - квінтесенція сили отримання, його завдання вижити будь-що-будь. Вижити можна тільки в зграї, і Штерн рятує свою зграю усіма силами. Тільки він знає, що потрібно для виживання, складає списки, підробляє документи, влаштовує на фабрику інвалідів і людей похилого віку. Цікаво простежити, як змінюється ставлення Штерна до Шиндлеру протягом фільму від абсолютного недовіри і відстороненості до повного прийняття Оскара як єдино можливого гаранта виживання.

ЦЕ ЖОРСТОКО, ОСКАР. Ти даєш ВСІМ НАДІЮ

З точки зору будь-якого іншого вектора, Оскар Шиндлер здійснює неможливе. Через себе - діє єдино можливим способом. Ось що він пише: «Я робив все дії не як гравець-і не тому, що так було потрібно, я діяв, як багата людина, яка одержима всім, заради чого варто жити. Щосили я намагався виконати завдання, перед якою скептик або ледар відступили б ». Воістину, так поступати в тих абсолютно немислимих для нас умовах міг тільки одержимий віддачею по браку обдарований від природи уретральний ватажок. Своїм життям Оскар довів, що з нацизмом можна було боротися.

Після випадку жорстокого побиття робочих табірної охороною, Оскар пообіцяв людям, що цього більше не повториться, і домігся, щоб охоронцям було заборонено з'являтися на фабриці. Ночі він проводив на робочому місці, тому що тільки тут він міг при необхідності захистити своїх людей. Коли підприємство перевели в Судети, в Освенцімі виявилися триста робітниць Шиндлера. Вони були приречені на смерть. Оскар наказав своїй секретарці поїхати в табір і привезти жінок, а якщо не вийде, то переспати з табірним начальством і все одно привезти.

Можливо, це легенда, і Шиндлеру довелося, як і в інші рази, оплачувати життя членів своєї зграї дзвінкою монетою. Важливо, що таке цілком могло бути. Жінки Шиндлера обожнювали і готові були заради нього на все. Що до подарунків табірного начальства, то тільки одному Амону Гёту Шиндер заплатив за своїх людей 175 000 марок, не рахуючи незліченних підношень від годин до автомобіля. «Він був нам усім - батьком, матір'ю, вірою», - кажуть ті, що вижили, адже вони до сих пір називають себе, своїх дітей і онуків «євреями Шиндлера». Оскар подарував життя сотням тисяч, а своє життя поза зграєю втратила для нього будь-який сенс.

КОЛИ-НЕБУДЬ ВСЕ ЦЕ скінчиться ...

Після війни Оскар Шиндлер втік до Аргентини, потім повернувся було до Німеччини, але вести справи з блиском, як раніше, у нього не виходило, ніхто не хотів мати з ним справу. Тоді Шиндлер переїхав до Швейцарії. Ніде він так і не зміг знайти себе. Їздив Шиндлер кілька разів і в Ізраїль, де йому присвоїли звання «Праведник народів світу», виступав перед молоддю, посадив дерево на алеї Справедливості в Єрусалимі.

Врятовані люди з великою любов'ю брали свого рятівника. Однак, за великим рахунком, зграя більше не потребувала вождя, і Оскар здав. Важка хвороба нирок вбила його. Друзі лише здогадувалися, наскільки серйозно було становище. Ніхто не вірив, що «папаша Кураж» може бути хворий. Лікарі наполягли на операції, але після наркозу уретральний вождь єврейського народу Оскар Шиндлер не опритомнів. Він зробив на цій землі все, що міг.

ТОЙ, ХТО РЯТУЄ ОДНУ ЖИТТЯ, РЯТУЄ ЦІЛИЙ СВІТ

Сьогодні в світі 24 тисячі чоловік носять почесне звання «Праведник народів світу». Всі вони врятували людей, ризикуючи життям і нічого не вимагаючи натомість, у багатьох є свій список врятованих, нехай і не такий значний, як список Оскара Шиндлера. Найрізноманітніші люди, віруючі й атеїсти, селяни і городяни, люди різних національностей і характерів, вони змогли поставити горе інших людей вище власного благополуччя. І це тільки випадки, які стали відомі комісії, а скільки врятованих вже ніколи не зможуть розповісти світу про людей, самовіддано надали їм притулок, їжу і безпеку, не дивлячись на загрозу для життя - своєї і близьких? Скільки людей досі вважають свою допомогу євреям в роки війни сімейною справою і не бачать сенсу розповідати про це?

280 осіб, з них 35 дітей від двох до дванадцяти років, інші люди похилого віку і жінки, зібрав по лісах командир партизанського загону Микола Кисельов і вивів за лінію фронту. Йти потрібно було ночами, через німецькі патрулі. Загін подолав кілька сотень кілометрів по лісах і болотах, до великої землі дійшли 218 осіб. Миколі було 25, з ним поруч була його вірна бойова подруга Анна, з якою вони прожили щасливе життя після війни. Про всі жахи того походу згадувати не любили і не вважали подвигом. Про «Праведників народів світу» Миколу і Ганні Кисельових згадують врятовані ними люди у фільмі «Список Кисельова».

Серед «Праведників», про які не так давно розповідав журнал Esquire, Ізабелла Дудіна-Образцова з Курська, красуня, лиха наїзниця, хохотушка. У війну 11-річна безстрашна Білка вивезла 30 поранених з військового госпіталю, ховаючи їх у сіні. «Євреї були чужими мені людьми, але хіба можна було їх не врятувати?», - дивується Ізабелла Миколаївна. Зараз ця красива, незважаючи на вік, худенька жінка нікому не потрібна. Їй допомагає тільки єврейський комітет.

Художник Михайло Зірченко хлопчиськом «виправив» підроблені документи на 32 єврейських біженця. Він вирізав друку з двоголовими орлами з картоплі. Авраамів писав Олексіями, євреїв російськими. Посидючість і старання, пильні очі і золоті руки хлопчика дали життя людям. В результаті в рідному селі Михайла все євреї врятувалися.

Сім'я Романових приховувала однокласниць дочки протягом усього часу окупації в своєму сільському будинку, сім'я Лукашенко в міській квартирі ховала єврейську сім'ю, побоюючись не тільки німців, а й «добрих людей», доносять на кожного за будь підозрілий чих, дитячий плач і шум води у позаурочний час. Людей ховали в туалетах, шафах, ямах, під ліжками, ризикуючи життям, добували їм їжу, коли і самим не було що їсти, щохвилини ризикували життям.

Багато хто згадує оголошення, розклеєні по всій зоні окупації: «Хто врятує жида або жидівку - розстріл всієї родини!» І все одно рятували. Виявляли фантастичну винахідливість, прикладали золоті руки і світлі голови заради порятунку «чужих». Чи думали ці люди про страх? По різному. Хтось свідомо долав страх, а хтось, як селянка Анастасія Яківна Ульянова, неголосно посилав фашистів в одне популярне місце.

Від тих подій нас відділяють якихось 70 років, одне людське життя. Чи вистачить її для усвідомлення своєї суті і того, що людина створена для насолоди від віддачі, а не для куцого задоволення від споживання в себе? В сучасну шкірну фазу розвитку суспільства ми все жорсткіше відчуваємо на собі пута егоїзму: я, мені, моє. Неприязнь роз'їдає наші серця, калічить душі. Ніякими законами і постановами не можна змусити людину бути віддають, милосердним. Кожен вектор в восьмімерной матриці психічного призначений, в кінцевому підсумку, для роботи назовні, на зграю, суспільство, «інших». Тільки системне пізнання законів психічного несвідомого дозволить нам вийти з духовного колапсу. Інструментом такого пізнання є системно-векторна психологія Юрія Бурлана.

Автор публікації: Ірина КАМІНСЬКА, викладач.

Стаття написана за матеріалами тренінгу «Системно-векторна психологія»