Історія: 80 років тому уральці відзначилися на всесвітній виставці в Парижі

Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua

29 травня 2017 15:07

Єкатеринбург став офіційним містом-кандидатом від Російської Федерації на проведення «ЕКСПО-2025». Цікаво, що 80 років тому - з 25 травня по 25 листопада 1937 року - проходила всесвітня виставка, в підготовку до якої внесли свій вклад уральські майстри.

Участь в заході тоді прийняли 47 країн. Однак боротьба за головний приз розгорнулася між майданчиками СРСР і Німеччини. Радянський павільйон в стилі конструктивізму вінчала знаменита скульптура Віри Мухіної «Робітник і колгоспниця». Німецький павільйон, розташований навпроти, був виконаний у формі римської цифри «три» і увінчаний гербом третього рейху - орлом зі свастикою в лапах. В результаті орел опинився прямо перед особами «Робочого і колгоспниці». Однак фантастична динаміка статуї, підкреслена наростанням архітектурних мас павільйону, настільки домінувала в загальній панорамі берега Сени, що статична вежа перед скульптурами не тільки не зупиняла їх стрімкого бігу, але здавалася просто недоречним перешкодою.

«Французькі і особливо іспанські робітники, проходячи повз будівництва, заходили на майданчик і вітали стояли ще на землі величезні голови статуй високим рухом руки зі стиснутими в кулак пальцями - загальноприйнятим в той час знаком міжнародної солідарності робітників», - згадував Замків, помічник Мухіної.

Усередині радянський павільйон був галерею довжиною 150 метрів. Серед експонатів виставки радянського павільйону демонструвалася «Карта індустріалізації СРСР» площею 29,5 квадратних метра, що показувала розміщення природних багатств і промислові досягнення СРСР. Карта була виконана з дорогоцінних і напівкоштовних каменів - різнокольорових яшм, лазуриту, орлеца, а рубінову зірку Москви прикрашали серп і молот з діамантів. Вага карти становив 3,5 тонни, її поверхня була сформована з 45 тисяч пластин кольорового каменю.

Цей експонат був творінням майстрів Свердловської гранувальній фабрики - одного з найстаріших ювелірного підприємства Уралу. Робота над створенням карти розпочалась 3 травня 1936 року. Збірка проходила в Ленінграді, куди терміново були відряджені великі групи мастеровкамнерезов зі Свердловська і Петергофа. Тільки набором мозаїки було зайнято 150 чоловік, всього ж у виготовленні карти брало участь 667 осіб; весь цей час робітники перебували на казарменому положенні. В середині квітня 1937 роки роботи були завершені.

Панно «Індустрія соціалізму» експонувалося в першому залі радянського павільйону і заслужило масу захоплених відгуків. Карта СРСР - писав кореспондент паризької газети - самий дивний експонат не тільки радянського павільйону, але і всієї паризької виставки. Тисячі відвідувачів стоять годинами біля неї. Рішенням журі панно було нагороджено дипломом Гранпрі виставки.

Такий успіх визначив подальшу долю карти: було вирішено демонструвати її на Всесвітній виставці в Нью-Йорку. Однак для демонстрації «успіхів індустріалізації» в 19371938 роках було потрібно внесення доповнень до навантаження. Тому на панно додатково були нанесені близько тисячі нових позначень промислових об'єктів, а всі написи були перекладені на англійську мову.

Крім того, щоб показати що завершився в лютому 1938 році дрейф експедиції Папаніна, брали до уваги як досягнення Радянської влади і «підкорення» Північного полюса, довелося надбудувати верхню частину панно на 750 міліметрів. При цьому порушилося композиційне рівновагу панно відбулося «сповзання» основного декоративного плями вниз. Така дисгармонія компенсувалася чисто художніми засобами: в порушення географічних канонів північна частина Льодовитого океану була набрана поступово світлішає лазуритом, що стало згодом трактуватися як зображення крижаних торосів.

Відкриття Всесвітньої виставки в Нью-Йорку відбулося 30 квітня 1939 року. У кореспонденціях з Нью-Йорка серед найбільш привабливих експонатів найчастіше згадувалася саме «радянська мозаїчна карта».

У 1946 році за розпорядженням Ради Міністрів СРСР унікальний експонат був переданий в Державний Ермітаж. Карту помістили в Георгіївському залі Зимового палацу. Однак дорогоцінні «великих будівництв» порахували занадто цінною інформацією для іноземних шпигунів і панно зняли. В Ермітажі карта пробула до 1987 року, потім її перевезли в Центральний науково-дослідний геологорозвідувальний музей.

Текст підготував Дмитро Мигалина, фото www.yandex.ru

Ключові слова: історія , експо-2025

Матеріали по темі