Поділ майна подружжя: що ділиться, а що ні.

Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua

Згідно ст.60 Сімейного кодексу України (далі - СК), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Поняття «загальна спільна власність» означає, що дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК).

Поширена помилка, що діти, народжені у шлюбі, також при розлученні батьків мають право на частину їх майна. Це не так. Загальна спільна власність утворюється тільки у подружжя, між ними і відбувається розділ майна. Діти можуть отримати право власності на майно батьків тільки шляхом укладання угоди (дарування, купівля-продаж), або шляхом прийняття спадщини після смерті батьків.

Яке ж майно може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя? Про це йдеться в статті 61 СК.

1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Але одночасно у кожного з подружжя може бути майно, яке є його (її) особистою приватною власністю. Стаття 57 СК говорить:

1.Особисті приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

4) житло, набуте нею, ним в період шлюбу внаслідок приватизації.
2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Також законом передбачено випадків, коли майно, що є особистою приватною власністю чоловіка, рішенням суду може бути визнане спільною сумісною власністю. Про це сказано в ст.62 СК:

1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.69 СК, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Тобто, розділу підлягає тільки загальне спільне майно подружжя. Майно, що є особистою приватною власністю кожного з подружжя, належить тільки йому, і ділитися не може. Також, дана стаття вказує, що розділ майна і розірвання шлюбу не залежать один від одного. Можна розлучитися, але не ділити майно, а можна навпаки - розділити майно, яке не розлучаючись. Згідно ст.68 СК, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності.

Деякі подружжя живе в будинках або квартирах, що належать чиїмось батькам. І чомусь вважають, що це житло також буде ділитися при розлученні. Але немає, чуже майно поділу не підлягає. Також деякі матері вважають, що їхні діти також мають право на частину спільної сумісної власності подружжя. Однак діти не мають права на майно батьків при їх життя, і не беруть участь в розподілі майна батьків.

Розділити майно подружжя може двома способами - добровільно, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про розподіл майна, або, при наявності спору - в судовому порядку, шляхом подачі до суду позовної заяви.