Генерал-комбінатор невидимого фронту

1. Застава справі не помічник
2. секретна спецоперація
3. Три роки в СІЗО

Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua

Ця кримінальна справа увійшла в п'ятірку найгучніших шахрайств в нашій країні: треба володіти неабиякими здібностями, щоб обдурити керівників найбільших вітчизняних і зарубіжних фірм і покласти в свою кишеню 33 млн. Грн. Як же це вдалося новоявленому Остапу Бендеру?

Застава справі не помічник

Проживає в Києві уродженець Грузії 51-річний Тимур сартанів (на фото), на відміну від «великого комбінатора», що не шанував Кримінальний кодекс: за даними прокуратури Подільського р-ну, притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою), однак на той час, коли він зайняв пост гендиректора ТОВ «Українська спеціалізована консалтингова інвестиційна група» (УСКІГ), судимість була погашена.

Як розповів в суді співзасновник фірми, з Тимуром Гівічем він познайомився в 2005 р, коли той працював на приватному підприємстві водієм автомобіля «Газ-3110». Відгукувалися про нього добре, ніхто не скаржився. Сартанів і запропонував створити УСКІГ, запевнивши, що дружний з керівництвом КМДА та Подільської держадміністрації. Домовилися, що право підпису буде належати Тимуру Гівічу, він же займеться договірної і фінансової діяльністю фірми, а його партнеру дістануться господарські функції по обслуговуванню офісу і контроль за його роботою.

У травні 2005 р фірму зареєстрували, гендиректором став сартанів, а партнер - його заступником. Перше, ніж вона зайнялася, було оформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості. На рекламу в газетах не поскупилися, і робота закипіла. Згодом основним видом діяльності фірми стала допомога фізичним та юридичним особам в оформленні відводів земельних ділянок і об'єктів нерухомості в Києві та Київській області в оренду, в постійне користування або у власність.

До 2007 р ніяких проблем не було, співробітники в справи гендиректора не втручалися, виконували поставлені перед ними завдання і отримували офіційну зарплату. Сартанів з кожним з них намагався спілкуватися окремо і давати вказівки один на один. Робочий день у фірмі був звичайним, а гендиректор часто йшов після обіду на переговори. З клієнтами розмовляв особисто, а якщо був відсутній, вони або чекали його, або домовлялися про нову зустріч по телефону.

Передоплату від замовників Тимур Гівіч вважав за краще брати готівкою, а якщо не справлявся із завданням, гроші повертав. Однак незабаром ситуація змінилася, хоча партнер Тимура Гівіча про це навіть не здогадувався.

У травні 2007 р Тимур сартанів зустрівся з керівництвом компаній, зареєстрованих на Кіпрі і в Швейцарії, і зробив пропозицію, від якої важко було відмовитися. Він заявив, що його фірма виграла конкурс із залучення інвесторів до реконструкції будинків, розташованих в Подільському р-ні Києва на вулицях Волоська / Іллінська, Костянтинівська, Ярославська, Верхній Вал, Введенська і Щекавицька.

Тимур Гівіч продемонстрував інвестиційні договори між КП «Поділ-Житло» і його фірмою, згідно з якими будинку після реконструкції та прийняття держкомісією в експлуатацію передаються у власність інвестора. Але він готовий їх переуступити.

До слова, під час ділових переговорів сартанів іноді представлявся генералом козацького війська і заявляв, що реконструкція є дуже вигідним проектом: об'єкти знаходяться в центрі, їх стан незадовільний, ціна нижче ринкової, ремонт буде робитися під офісні приміщення. Говорив впевнено, демонстрував відповідні документи, однак кіпрська компанія заявила, що згодна виділити кошти, але тільки під заставу.

Керівник швейцарської компанії одночасно був співзасновником української фірми, у власності якої знаходиться земельна ділянка площею 42 га в Броварському р-ні Київської обл. Його-то і запропонував сартанів використовувати в якості застави в проекті. Швейцарці і УСКІГ підписали договір, згідно з яким сартанів зобов'язався виконати комплекс робіт з пошуку об'єкта нерухомості для подальшого придбання його замовником у власність.

Кіпрська і швейцарська компанії уклали договір про придбання об'єктів нерухомості в Подільському р-ні. Тимур Гівіч заявив, що буде потрібно $ 10 млн. Для ремонту старих будівель і оформлення документації на реконструкцію. Ці гроші кіпрська фірма перевела на рахунок швейцарської.

Розуміючи, що засвічувати на рахунках свого підприємства мільйони доларів небезпечно, Тимур сартанів привернув до проекту столичну комерційну фірму, яка і взяла на себе зобов'язання придбати у власність замовника будівлі в Подільському р-ні міста. Швейцарці все ж вирішили не ризикувати і перерахували на її рахунок половину обумовленої суми - $ 5 млн. У результаті столична фірма передала Тимуру Гівічу $ 4,3 млн. (21 715 000 грн. За тодішнім курсом долара до гривні), якими той і розпорядився на власний розсуд.

Але якщо хтось вирішив, що таких грошей цілком достатньо, щоб відчути себе багатим, то йому далеко до апетитів сартанів, який був майстром багатоходових комбінацій.

секретна спецоперація

У грудні 2007 р сартанів в своєму офісі зустрівся з представниками групи 5 компаній і уклав з ними попередній договір, що в разі перемоги в тендері по залученню інвесторів до реконструкції будинків в Подільському р-ні Києва передасть їм проект за 10,1 млн. Грн . Як доказ фігурували інвестдоговору з КП «Поділ-Житло».

Гроші на рахунок УСКІГ надійшли, але Тимур Гівіч несподівано перевів їх в іншу комерційну фірму, вказавши призначення платежу: «за договором за виконання проектних робіт», тобто порушив узяті на себе зобов'язання. Подальша доля цих коштів невідома.

Цікаво, що паралельно з липової реконструкцією будинків у Подільському р-ні столиці Тимур Гівіч займався іншим проектом. У травні-червні 2007 р він зустрічався з керівництвом ще однієї столичної фірми і запевняв, що його підприємство уклало договір оренди терміном 49 років на приміщення в будинку на вул. Богдана Хмельницького, 10, що перебуває у власності Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук, і за $ 1,2 млн. Готовий переуступити права орендаря третій стороні. У підсумку в якості передоплати сартанів отримав $ 300 тис. (1515 000 грн. По курсу долара до гривні), які так і не повернув.

Але особисто мене вразив інший факт, про який в матеріалах справи пишуть сухо і без емоцій. Як сказано у вироку, сартанів, використовуючи орденську книжку СРСР №094977 і приводячи інформацію про присвоєння йому указом Президента СРСР №431 від 05.05.1991 р звання Героя Радянського Союзу, незаконно скористався пільгами, що надаються особам даної категорії на підставі ст. 16 закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В результаті на погашення послуг ЖКГ з 1.05.2009-го по 1.04.2011 рр. з держбюджету було витрачено 11 503 грн. 24 коп.

Справа навіть не в сумі. У порівнянні з іншими «подвигами» Тимура Гівіча це крапля в морі. Здивувало те, що людина, який оперує мільйонами доларів, економив на копійках. Втім, як запевнили мене обізнані люди, саме в Києві самі злісні неплатники послуг ЖКГ - аж ніяк не бідні люди.

На суді він всіляко заперечував свою провину, стверджував, що шахрайством не займався, документи не підробляв, службовим становищем не зловживав і насправді є Героєм Радянського Союзу, отримав це звання за спецоперації, які до сих пір є засекреченими, а тому розголошувати їх не має права.

Однак факти і речові докази свідчили про протилежне. Експерти прийшли до висновку, що документи, які він надавав обдуреним фірмам, підроблені: підписи Тимура Гівіча відповідають дійсності, а ось автографи посадових осіб виконані «іншими людьми».

Представник КП «Поділ-Житло» під час слідства зазначив, що листи від імені підприємства, в якому стверджується, що УСКІГ нібито переможець конкурсу з вибору інвесторів з реконструкції будівель Подільського р-ну, не існує в природі, оскільки КП є експлуатаційною організацією і не має права його проводити.

На суді представник КП «Поділ-Інвестреконструкція» заявив, що підприємство дійсно створювалося з метою залучення інвесторів на конкурсній основі для реконструкції житлового і нежитлового фондів Подільського р-ну міста. Однак за час його існування жоден з проектів так і не був завершений у зв'язку зі складною схемою відводу земельних ділянок і проектування будівель.

Ні з Подільської РДА, ні з комерційними фірмами договори на реконструкцію будинків, про які йде мова в кримінальній справі, не укладалися. УСКІГ не брала участі в конкурсі на залучення інвесторів до реконструкції будівель в Подільському р-ні, та ніяких заявок від неї не надходило.

А представник Подільської РДА заявив, що райдержадміністрація не могла направляти на адресу УСКІГ лист з повідомленням про те, що комерційна фірма виграла конкурс, оскільки проведення таких заходів - прерогатива райради.

Представник п'яти ошуканих компаній під час досудового слідства показав, що УСКІГ, отримавши аванс в розмірі $ 10,1 млн., Гроші не повернула. У зв'язку з цим група подала позов до Господарського суду Києва, який своїм рішенням його повністю задовольнив.

Однак в ході виконавчого провадження було встановлено відсутність будь-якого майна та грошових коштів у УСКІГ, що було дивно, так як суспільство отримало гроші як плату за переуступку інвестиційних прав, т. Е. Об'єктивно у нього не було необхідності їх витрачати. Крім того, з'ясувалося, що воно в реальності не мало прав на будинки в Подільському р-ні.

На суді також встановили, що Академія педагогічних наук дійсно орендувала приміщення в будівлі на вул. Богдана Хмельницького, 10, однак під час будівництва метро в результаті зсуву підземних ґрунтів воно стало аварійним і працівників академії відселили. Оскільки у КМДА не було грошей на ремонт, приміщення передали на баланс Інституту педагогіки АПН, який і привів в порядок будинок.

Навчальний заклад не мав жодних стосунків з фірмою сартанів, тим більше не надавало їй право отримувати в оренду і суборенду будівлю, а також проводити в ньому реконструкцію. Лист, який УСКІГ пред'являла як доказ оренди, є недійсним, так як під цим номером зареєстровано клопотання перед президентом АПН.

У вироку суду йдеться: слідство встановило, що указів Президента СРСР, в яких би фігурував сартанів, не існує, до того ж з 30.04.1991 р вони мали чотиризначний номер. Центральний архів МО Росії на запит слідчого відповів, що дані про орден Леніна і медалі «Золота Зірка» під зазначеними в запиті номерами на облік у відділ кадрів з президії Верховної Ради СРСР за 1941-1992 рр. не надходили. Указу Президента СРСР №431 від 5.05.1991 р на зберіганні в центральному архіві немає, а в картотеці обліку нагороджених Тимур Гівіч не значиться.

Три роки в СІЗО

Подільський райсуд Києва критично оцінив свідчення сартанів і порахував, що підсудний дав їх «з метою уникнути кримінальної відповідальності». 24 грудня 2013 року він був засуджений до 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності строком на 3 роки.

Крім того, суд задовольнив цивільний позов потерпілих фірм і стягнув з підсудного на їхню користь у якості відшкодування матеріальної шкоди в цілому 33 млн. 330 тис. Грн. Крім того, його зобов'язали відшкодувати 11 503 грн. 24 коп. головному управлінню праці та соцзахисту населення КМДА та 9311 грн. 60 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС в Києві за проведення експертиз.

Захисник Тимура сартанів подав апеляцію, в якій вказав, що умисел на вчинення інкримінованих злочинів у підзахисного відсутній, суд не провів експертизу вартості цінних паперів, не дав оцінку його здоров'я, а тим часом у нього діабет, аневризма аорти, гіпертонія, він переніс інсульт і інфаркт, має на утриманні двох дітей і хвору матір. Попросив врахувати, що призначене судом покарання є занадто суворим і не дає йому можливості відшкодувати цивільні позови по справі.

Він також зазначив, що суд однобічно розглянув справу. Немає доказів того, що сартанів не є Героєм Радянського Союзу.

Апеляційний суд Києва дійшов висновку, що сумніви в достовірності документів відсутні, в судовому засіданні були всебічно перевірені зібрані по справі докази, і 2 квітня 2014 р.частково задовольнив апеляцію: зменшив покарання з 11 до 8 років. В іншому вирок суду першої інстанції залишився незмінним. До слова, касацію жодна зі сторін не подала. З огляду на, що Тимур сартанів три роки провів у Київському СІЗО, тобто вже відбув четверту частину призначеного йому терміну, у нього є реальна можливість вийти на свободу за амністією.

Розповідь про цю кримінальну справу було б неповним, якби ми не згадали важливу роль у викритті сартанів, яку зіграв комітет у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді глав урядів СНД.

У 2010 р в нього звернулися колеги з Української спілки ветеранів Афганістану з проханням допомогти перевірити достовірність документів про присвоєння звання Героя якомусь Тимуру сартанів, абсолютно невідомому ветеранам-афганцям. На запити комітету до відповідних органів були отримані однозначні відповіді: в списках Героїв такої ніколи не значився. Після передачі відповідей в Україну до розслідування підключилися правоохоронні органи.

Про те, що до Героям Радянського Союзу киянин не мав ніякого відношення, з'ясували співробітники ГУ МВС по боротьбі з оргзлочинністю. Всього в Києві за часів незалежності країни проживали два Героя Радянського Союзу, і тому раптова поява третього викликало підозри. Відповідь з центрального архіву лише підтвердив здогади: орден Леніна і медаль «Золота Зірка», які з гордістю демонстрував киянин, виявилися підробленими.

На питання одного з учасників процесу, чому серйозні бізнесмени повірили чолі УСКІГ, той відповів, що вирішальну роль зіграли особиста чарівність Тимура Гівіча і зірка Героя плюс солідна зовнішність і переконливість.

І все ж, визнаючи неабиякі обдарування Тимура Гівіча в справі привласнення грошових знаків, проте мінімізувати ризики нескладно, якщо, звичайно, серйозно займатися економічною безпекою, причому необов'язково для цього створювати відповідні відділи. Коли вам демонструють договори з тими чи іншими держорганізаціями, то в першу чергу слід звернутися саме до них з проханням підтвердити наявність таких документів.

Наприклад, в даному випадку ніхто не заважав обдуреним фірмам, перш ніж перераховувати кошти, написати офіційні листи в КМДА і «Поділ-Житло» з проханням повідомити, чи проводився конкурс з вибору інвесторів з реконструкції будівель Подільського р-ну і хто є його переможцем . А що стосується договору оренди приміщень будівлі, що належить Інституту педагогіки, то можна було б звернутися саме до цього навчального закладу.

Мені можуть заперечити, мовляв, вигідні пропозиції на дорозі не валяються, поки триватиме листування, об'єкти попливуть до конкурентам. Таку можливість не можна виключати, проте коли мова йде про мільйони, краще перестрахуватися, ніж потім судитися і жаліти про збитки.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...