Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua
КАТЕГОРІЇ:
Автомобілі Астрономія Біологія Географія Будинок і сад Інші мови інше Інформатика Історія Культура література логіка Математика Медицина металургія механіка Освіта Охорона праці Педагогіка політика право Психологія релігія риторика Соціологія Спорт Будівництво технологія туризм фізика Філософія фінанси хімія Креслення Екологія Економіка електроніка
Читайте також:
- C. Елементи
- III. Медичні огляди (обстеження) декретованих контингенту з метою охорона здоров'я населення та попередження виникнення і поширення захворювань.
- S: Перерахуйте основні причини виникнення релігії.
- Абсолютна монархія в Англії. Передумови виникнення, громадський і державний лад. Особливості англійського абсолютизму.
- Абсолютна монархія в Англії. Передумови виникнення, громадський і державний лад. Особливості англійського абсолютизму. (Лекція)
- Агентський договір може бути припинений як за загальними, так і за спеціальними підстав, передбачених ст. 1010 ЦК.
- Агропромислова інтеграція і кооперація в сільськогосподарському виробництві (значення, поняття, види)
- Адвокатура. Поняття, завдання та види юридичної допомоги
- Адміністративне покарання: поняття, види, правила призначення.
- Адміністративний договір: поняття, ознаки, види
Зобов'язанням називається цивільні правовідносини, в силу якого одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 307 ЦК). Суб'єктами зобов'язання є кредитор і боржник. Зміст зобов'язання - суб'єктивні права і обов'язки його учасників. Об'єкт зобов'язання дії або утримання від дії. Зобов'язання опосередковує економічний оборот. Воно є відносним правовідносинами (конкретному зобов'язаному особі протистоїть конкретне уповноважену особу). Склад учасників зобов'язання може змінюватися в силу правонаступництва. Здійснення зобов'язань забезпечується заходами державного примусу у формі санкцій (несприятливих для особи правових наслідків, що наступають в разі вчинення правопорушення).
За підставами виникнення зобов'язання поділяються на договірні, позадоговірні (деліктні) і зобов'язання з односторонніх угод. За співвідношенням прав і обов'язків - на односторонньо-зобов'язуючі і двосторонньо-які зобов'язують; в першому випадку / у одного боку є лише права, в іншої лише обов'язки (наприклад, договір позики), у другому у кожної зі сторін є і права і обов'язки). Виділяють зобов'язання, які носять строго особистий характер, і зобов'язання, в яких особистість кредитора і боржника не має юридичного значення (приклад першого - зобов'язання щодо створення твору літератури, науки, мистецтва; після смерті боржника воно припиняється, тоді як у другому випадку після смерті боржника його права та обов'язки переходять до його правонаступників). Розрізняють також зобов'язання, в яких боржник зобов'язується виконати строго певним чином впливати, зобов'язання, в якому при неможливості виконати певну дію боржник може замінити виконання іншим, заздалегідь визначеним в договорі (факультативні зобов'язання); зобов'язання, в яких боржник зобов'язаний вчинити одну з декількох дій, заздалегідь визначених договором або законом (альтернативні зобов'язання). При цьому право вибору належить боржнику, якщо інше не випливає з договору, закону або змісту зобов'язання. Зобов'язання також бувають головні (основні) і додаткові (акцесорних). Головні зобов'язання можуть існувати самостійно (купівля-продаж), тоді як додаткові можуть існувати тільки при наявності головного (обов'язковість для них цього поручительства).
Підставами виникнення зобов'язань є юридичні факти або їх сукупність (юридичні склади, в результаті настання яких виникають зобов'язальні правовідносини). До числа таких підстав відносяться угоди, адміністративні акти, заподіяння шкоди іншій особі, безпідставне збагачення, інші дії громадян та юридичних осіб, події.
Провідне місце серед підстав виникнення зобов'язань займають договори, коли суб'єкти цивільного права, вступаючи в договірні відносини, добровільно приймають на себе права та обов'язки. Зобов'язання можуть виникнути також з односторонніх угод, коли будь-який суб'єкт цивільного права в односторонньому порядку приймає на себе певні обов'язки (наприклад, оголошення конкурсу).
У рідкісних випадках зобов'язання виникають з адміністративного акта, тобто індивідуального акта органу адміністративного управління (наприклад, видача ордера місцевою адміністрацією, в результаті чого виникає зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення).
Зобов'язання може виникнути з факту заподіяння шкоди, коли особа, яка завдала шкоди, розглядається в якості боржника, а потерпілий - як кредитор. Під марна збагаченням розуміються випадки, коли особа без встановлених законом, іншим правовим актом або угодою підстав придбало або зберегло майно за рахунок іншої особи. Така особа є боржником по відношенню до особи, за чий рахунок воно безпідставно збагатилося.
В результаті одних тільки подій зобов'язання не виникають. Як правило, вони є частиною сукупності юридичних фактів.
Поняття, зміст і види договорів по цивільному праву.
Чинний закон визнає договором угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п. 1 ст. 420 ЦК).
В даному сенсі договір являє собою різновид угоди і характеризується двома основними рисами:
по-перше, наявністю узгоджених дій учасників, що виражають їх взаємне волевиявлення;
по-друге, спрямованістю даних дій (волевиявлення) на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків сторін.
В цьому і полягає основний юридичний (цивільно-правової) ефект договору, що забезпечує зв'язаність його контрагентів відповідним зобов'язальними правовідносинами. Разом з тим необхідно розрізняти договір як угоду і як виникло в результаті його ув'язнення договірне зобов'язання. Права і обов'язки контрагентів за договором суть їх права та обов'язки як сторін зобов'язання і складають зміст останнього, тоді як угода лише визначає (називає) їх і робить юридично дійсними. Подальше виконання сторонами договірних умов є не що інше, як виконання зобов'язання.
При цьому умови договору визначають не тільки кінцевий результат (мета) і зміст узгоджених дій сторін щодо його виконання, але в багатьох випадках, особливо в сфері підприємницької діяльності, також і порядок їх здійснення. Тут найбільш чітко проявляється регулююча функція договору як угоди, що визначає характер і зміст виник на її основі зобов'язання, і як зобов'язання, що визначає конкретні дії сторін щодо його виконання. При такому підході договір як засіб (інструмент) регулювання взаємовідносин його учасників постає у вигляді узгодженої сторонами і що стала для них юридично обов'язкової програми їх спільних дій по досягненню певного економічного (майнового) результату.
Цивільно-правові договори класифікуються як угоди (угоди) і як договірні зобов'язання. У першому випадку можна говорити про особливості юридичної природи реальних і консенсуальних, відплатних і безоплатних, каузальних і абстрактних, а також фідуціарних договорів. Оплатне договори (угоди) можуть бути також поділені на мінові і ризикові (алеаторного), до яких, зокрема, відносяться угоди з проведення ігор і парі (ст. 1062,1063 ЦК).
У другому випадку проводиться ретельна систематизація (типізація) відповідних зобов'язань за типами, видами і підвидів. При цьому традиційно, по суті з часів римського приватного права, за спрямованістю на певний результат виділяються такі типи договорів (договірних зобов'язань), як договори, спрямовані на передачу майна у власність (або в інше речове право) або в користування, на виконання робіт або на надання послуг, які потім поділяються на окремі види і підвиди з різних юридичних критеріями. Цей поділ договорів як зобов'язань становить їх основну, «базову» класифікацію, відображену в законі.
Так, в системі другої частини ЦК, присвяченій окремим видам зобов'язань, чітко проглядається традиційна чотиричленна типізація договірних зобов'язань на договори з відчуження майна (гл. 30-33), з передачі його в користування (гл. 34-36), щодо виконання робіт ( гл. 37-38) і з надання послуг (гл. 39-53). На цій основі потім виділено 26 окремих видів договорів, 6 з яких, в свою чергу, розділені на підвиди (число яких досягає 30).
Вона доповнюється класифікацією договірних зобов'язань з інших підстав. З цієї точки зору перш за все виділяються договори односторонні і двосторонні. В односторонньому договорі одна зі сторін є тільки права, тоді як у другий - виключно обов'язки. Прикладом такого договору є договір позики, в якому у позикодавця є лише право, а у позичальника - лише обов'язок. На відміну від цього в двосторонньому договорі у кожної зі сторін є і права і обов'язки. Односторонній договір є не що інше, як просте (одностороннє) зобов'язання, учасник якого є або кредитором, або боржником, тоді як в складному двосторонньому зобов'язанні кожен з учасників одночасно виступає в ролі і кредитора і боржника. Крім того, виділяються договори на користь третьої особи (ст. 430 ЦК), яким протиставляються всі інші договори як «договори на користь контрагента» (кредитора), а також додаткові, або акцесорних, договори, що забезпечують виконання «основних» договорів (наприклад, договір про заставу або про поручительство). Як і в попередніх випадках, мова тут, по суті, йде про відповідні різновидах договірних зобов'язань.
За суб'єктним складом відокремлюються підприємницькі договори і договори за участю громадян-споживачів, які мають особливий правовий режим. Однак така різниця не може бути проведено послідовно для всіх цивільно-правових договорів, бо багато з них можуть мати різний суб'єктний склад і в залежності від цього здатні бути і підприємницькими, і «споживчими».
Дата додавання: 2015-04-18; переглядів: 14; Порушення авторських прав