Забезпечення повернення банківських кредитів: право чи обов'язок банків? (Айман Жекеева, Керівник філії в м.Астана. Міжнародна юридична фірма Integrites, Казахстан)

Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua

Забезпечення повернення банківських кредитів: право чи обов'язок банків?

Айман Жекеева

Керівник філії в м.Астана

Міжнародна юридична фірма

Integrites, Казахстан

Дана інформація складена виключно як загальне керівництво і не може бути використана як спеціалізоване правовий висновок.

Спірний випадок з практики відносин між банком і його клієнтом в частині забезпечення повернення кредитів дав нам їжу для роздумів і можливістю поділитися результатами такого аналізу.

Питання виникло у зв'язку із застосуванням пунктів 1 і 3 статті 35 Закону Республіки Казахстан «Про банки і банківську діяльність в Республіці Казахстан» від 31.08.1995 р № 2444 (далі - «Закон про банки»). А саме забезпечення повернення кредиту неустойкою, заставою, гарантією, поручительством і іншими способами є правом або обов'язком банків?

Згідно п. 1 статті 35 Закону про банки повернення кредитів може забезпечуватися неустойкою, заставою, гарантією, поручительством і іншими способами, передбаченими законодавством РК або договором.

Зазначена стаття практично повторює зміст статті 292 Цивільного кодексу Республіки Казахстан (далі - «ГК РК») про можливі способи забезпечення виконання зобов'язань. При цьому необхідно зауважити, що стаття 292 ЦК РК носить диспозитивний характер.

згідно статті 292 ГК РК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, заставою, утриманням майна боржника, поручительством, гарантією, завдатком, гарантійним внеском і іншими способами, передбаченими законодавством або договором. Тобто, кожен суб'єкт цивільних правовідносин має право самостійно вирішувати який з видів забезпечення йому застосувати до зобов'язань або взагалі не застосовувати.

Як видно із самої норми, п. 1 статті 35 Закону про банки регулює лише питання, пов'язане з використанням банком різних способів забезпечення повернення кредитів.

Беручи до уваги буквальне тлумачення п. 1 статті 35 Закону про банки, можна лише зробити висновок можливість використання банком різних способів забезпечення повернення кредиту, передбачених законодавством або договором, укладеним між банком і клієнтом (позичальником).

Тепер звернемося до п.3 статті 35 Закону про банки, який свідчить, що за умови високої кредитоспроможності і надійності клієнта банк має право прийняти рішення про надання кредиту без забезпечення (бланкового кредиту).

У самій нормі зазначена умова можливості застосування можливості надання кредиту без забезпечення - висока кредитоспроможність і надійність клієнта.

З огляду на, що законодавство РК не містить визначення понять високу кредитоспроможність і надійність клієнта банку, регулювання даного питання проводиться самими банками. Відповідно, будучи самостійним суб'єктом правовідносин, комерційною організацією, банки другого рівня самостійно роблять оцінку кредитоспроможності і надійності своїх клієнтів і приймають відповідні рішення на свій ризик про видачу кредитів без забезпечення.

При цьому не всі кредити без забезпечення підпадають під дію п.3 статті 35 Закону про банки, обмеження його дії пов'язано з критеріями відповідного кредиту, які встановлені постановою Правління Національного Банку РК від 26 листопада 2012 № 336 «Про встановлення критеріїв кредиту без забезпечення (бланкового кредиту)».

Зазначена постанова говорить, що «для цілей пункту 3 статті 35 Закону про банки кредитом без забезпечення (бланковим кредитом) визнається кредит, одночасно відповідає таким критеріям:

1) розмір кредиту перевищує 0,02 відсотка від величини власного капіталу банку, розрахованого відповідно до вимог постанови Правління Агентства РК з регулювання та нагляду фінансового ринку та фінансових організацій від 30 вересня 2005 року № 358 «Про затвердження Інструкції про нормативні значеннях і методикою розрахунків пруденційних нормативів для банків другого рівня» (зареєстрованого в Реєстрі державної реєстрації нормативних правових актів під № 3924); і

2) забезпечення, передбачене законодавством РК, за винятком неустойки, в сукупності покриває менше 50 (п'ятдесят) відсотків зобов'язань позичальника за виданим кредитом або відсутній ».

Відзначимо, що в раніше діючої редакції статті 35 Закону про банки (діяла з 10.07.2003 р по 28.12.2011 р) передбачалося, що Банк не має права видавати одному позичальнику бланковий кредит або приймати незабезпечене умовне зобов'язання на загальну суму, що перевищує середньорічну вартість активів даного позичальника за мінусом обсягу позикових коштів, отриманих даним позичальником від банків і організацій, що здійснюють окремі види банківських операцій.

Тобто раніше чинна редакція Закону про банки передбачала максимальні розміри бланкового кредиту, в той час як чинна редакція Закону про банки передбачає мінімальні розміри бланкового кредиту, не обмежуючи при цьому його максимальні розміри.

Відповідно, в даний час видача незабезпечених (бланкових) кредитів, розмір яких становить менше 0,02 відсотка від величини власного капіталу банку, не підпадає під регулювання п. 3 статті 35 Закону про банки.

Беручи до уваги відсутність спеціально передбачених норм в Законі про банки щодо видачі незабезпечених (бланкових) кредитів, розмір яких становить менше 0,02 відсотка від величини власного капіталу банку, рішення таких питань також віднесено до внутрішньої компетенції банків.

При цьому з огляду на диспозитивний характер п.1 статті 35 Закону про банки, в цілому видача незабезпечених (бланкових) кредитів, що становлять менше 0,02 відсотка від величини власного капіталу, також можлива.

Додатково потрібно відзначити, що законодавчо закріплені певні обмеження і умови реалізації права банків з видачі незабезпечених кредитів.

У Законі про банки є прямий заборонна норма, що відноситься до видачі незабезпечених кредитів певним особам. так, частина 2 п. 2 статті 40 Закону про банки, встановлює, що банк не може видавати позики без забезпечення (бланкові позики) особам, пов'язаним з ним особливими відносинами.

Відповідно до п. 3 статті 40 Закону про банки особами, пов'язаними з банком особливими відносинами, визнаються:

· Будь-яка посадова особа або керівний працівник, перший керівник і головний бухгалтер філії даного банку, а також їх подружжя та близькі родичі

· Фізична або юридична особа, яка є великим учасником даного банку, або посадова особа великого учасника банку, а також їх подружжя та близькі родичі

· Юридична особа, в якому особи, зазначені в підпунктах а) і б) цього пункту, є великими учасниками або посадовими особами;

· Юридична особа, по відношенню до якого даний банк є великим учасником, посадові особи цієї юридичної особи, їх дружини і близькі родичі

· Афілійовані особи банку.

Другий момент, який також банки повинні враховувати при реалізації свого права на надання незабезпеченого кредиту - пруденційний норматив у вигляді максимального розміру ризику на одного позичальника, який розраховується відповідно до Інструкції про нормативні значеннях і методикою розрахунків пруденційних нормативів для банків другого рівня, затвердженої постановою Правління агентства РК з регулювання та нагляду фінансового ринку та фінансових організацій від 30 вересня 2005 року № 358.

Таким чином, можна констатувати, що за банками закріплено право самим вирішувати надавати чи не надавати незабезпечені (бланкові) кредити з урахуванням деяких вилучень і умов реалізації такого права.