В Ірпені під Києвом мешканці нового будинку не можуть заселитися у власні квартири

1. «Обидві бабусі віддали нам все, що відкладали на похорон»
2. «Я нікого не змушував купувати у нас нерухомість»

Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua

Забудовник відмовляється закінчувати внутрішню обробку, проводити комунікації і здавати висотку в експлуатацію, вимагаючи з людей набагато більше грошей, ніж зазначено в їх договорах

Вкладати сьогодні гроші в будівництво нерухомості небезпечно, це розуміють всі. Банки лопаються, як мильні бульбашки, забудовники банкрутують, у інвесторів довгострокового будівництва нерідко виникають фінансові труднощі, через які вони не можуть закінчити розпочате. Це не кажучи вже про відверті шахраїв, на кшталт горезвісного «Еліта-центру», які продають і перепродують неіснуючі квартири в недобудованих будинках.

Диякон української православної церкви Віктор Мельник та його 25-річна вагітна дружина Катерина потрапили в абсурдну ситуацію. Будинок в Ірпені Київської області, в будівництво якого вони кілька років вкладали гроші, вже добудований. Дах перекритий, вікна в квартирах стоять, електрика проведена. Залишилася начебто дрібниця - добудувати відсутні балкони, провести комунікації, обштукатурити стіни і привести в порядок прибудинкову територію. Саме на цьому, останньому, етапі будівництво і заморозилась. Будинок в експлуатацію не здається, квартири нікому не надаються, зате з людей справно збирають чималі суми на роботи, які навіть не ведуться. Усвідомивши, що їх водять за ніс, люди збунтувалися і зажадали у забудовника розірвати договори і повернути вкладені ними кошти. Але не так сталося, як гадалося ...

«Обидві бабусі віддали нам все, що відкладали на похорон»

- Я родом з Житомирської області, чоловік - з Хмельницької, - розповідає Катерина Мельник. - До Києва ми обидва переїхали давно - спочатку вчилися тут, потім знайшли роботу. Свого житла в столиці в жодного з нас не було, ми знімали кімнатки. Продовжували це робити і тоді, коли одружилися: за кілька років спільного життя змінили чотири квартири. Те нас умови не влаштовували, то у господарів змінювалися плани, і вони просили з'їхати. Зараз ми живемо в комуналці неподалік від станції метро «Академмістечко». Невелика кімнатка, в якій навіть немає ліжка (ми спимо на підлозі на матраці), загальна кухня на вісім чоловік і крихітний туалет, цвіль на стінах і віконних укосах ... Спочатку нас навіть такий варіант, в принципі, влаштовував - ми люди невибагливі в побуті, та й вартість житла була невисокою. Але потім почали подумувати про дитину, і стало зрозуміло, що в таких умовах жити далі неможливо.

- Знаючи, скільки афер провертається зараз з новобудовами, ми, перш ніж вкладати свої гроші в житло, довго переглядали в Інтернеті різні форуми нерухомості, радилися зі знайомими, читали відгуки про забудовників, - говорить Віктор Мельник. - Врешті-решт, зупинили свій вибір на компанії «Білд Груп Менеджмент» (скорочено «БГМ»). На той час (два роки тому) вони вже побудували і в покладений термін здали в експлуатацію сім висоток. Мешканці були задоволені. Загалом, коли «БГМ» створила житловий «Янтарний» та оголосила, що планує будувати в Ірпені великий будинок на 180 квартир, ми вирішили вкласти гроші в однокімнатну квартиру. Розсудили, що на житло в Києві, навіть саме крихітне, у нас не вистачить коштів. А від Ірпеня до найближчої станції метро добиратися недалеко, маршрутки ходять регулярно. Саме містечко нам теж сподобався - зелений, затишний, з розвиненою інфраструктурою. Перший внесок на квартиру становив десять тисяч доларів. Для нас, заробляють на життя тільки в храмі (я служу дияконом за дуже невелику зарплату, а Катя співає в церковному хорі), сума, звичайно, була величезною. Але на той час ми вже кілька років відкладали на своє житло, та ще допомогли батьки. Навіть обидві наші бабусі віддали нам гроші, які вони відкладали собі на похорон. Відсутню суму я позичав у різних знайомих.

* "Дізнатися, що зараз в нашій квартирі на третьому поверсі, ми не можемо. Забудовники не пускають на поріг", - говорять Віктор і Катерина Мельник (фото автора)

Подружжя Мельник уклали з компанією «БГМ» попередні договори про те, що протягом трьох років вони виплатять забудовнику 32 тисячі доларів. Будівництво будинку по вулиці 3-го Інтернаціоналу в Ірпені почалося повним ходом. Вирили котлован, залили фундамент і почали зводити стіни. Справа швидко просувалося, кожні два тижні забудовник вивішував на своєму сайті фотографії виконаних робіт. Але влітку 2014 року в «БГМ» трапився переворот - то чи пересварилися співзасновники, то чи відбулося рейдерське захоплення, внаслідок якого в компанії повністю змінилося керівництво. Власниками «БГМ» і її дочірньої компанії - «Евразіябуд трейд» стали депутат Ірпінської міськради Валерій Піший (і він один з тих, хто на камеру визнає себе організатором «дерибану» Біличанського лісу) і його син Олексій. Нові власники повідомили людям, що колишнє керівництво компанії обманював інвесторів, а вони, Піші, захистять їх, в найкоротші терміни добудують будинок і виконають всі зобов'язання, згідно з укладеними з «БГМ» договорами. Після цього Валерій і Олексій ... повністю зупинили будівництво будинку.

«Я нікого не змушував купувати у нас нерухомість»

- Найвдаліші для будівництва місяці - липень і серпень - пройшли даром, - нарікає Віктор Мельник. - Це було так прикро - будинок вже практично повністю готовий, залишалося тільки перекрити його дахом, вставити вікна, провести внутрішні роботи і комунікації. Але нічого не відбувалося! У вересні ми забили на сполох, почали збирати зборів. Найняли юристів, які порадили подавати в суд на «Євразію». З огляду на, що будівництво на 85 відсотків було завершено, ми, інвестори, могли претендувати на отримання майнових прав на свої квартири, після чого добудовували б їх самі. Викликали виконробів, порадилися - виявилося, самим добудовувати вдвічі дешевше, ніж за допомогою нашого забудовника. Коли Піші дізналися про це, вони злякалися - почали перекривати дах і вставляти вікна. Але затягнули це все до зими. Внутрішні роботи надумали проводити в грудні: гримнули морози, і вся штукатурка в квартирах замерзла. До нового року Піші знову, на цей раз вже остаточно, зупинили будівництво.

Ті інвестори, у яких крайній термін здачі квартир в експлуатацію був другий і третій квартали 2014 року, стали подавати на забудовників заяви в прокуратуру, обладміністрацію, районну та обласну міліцію. Писали, що «Евразіябуд трейд» і «БГМ» - шахраї, які не виконують своїх зобов'язань перед людьми. З усіх інстанцій нам прийшли стандартні відписки. Тридцять мешканців звернулися до суду, де теж нічого не добилися: укладені нами з «БГМ» попередні договори про інвестування будівництва зізналися нікчемними, оскільки не були нотаріально завірені, та ще й юрисконсульт, який їх підписував нібито не мав таких повноважень. Але це неправда: у нас на руках є довіреність засновника компанії, видана цього юристу, підписувати будь-які документи від його імені. А з приводу нікчемності - гроші за цими «неправильним» договорами компанія приймала від нас без проблем, не скаржилася! Суд програв навіть чоловік, у якого повністю виплачена вся сума внесків, і жінка, чий попередній договір завірений нотаріально. Вони, як і ми, одержали стандартні рішення - відмовити в задоволенні позову.

А нові власники компанії тим часом вимагають з нас все більше і більше грошей. Ситуація тут ось у чому: навесні 2014 року попередні забудовники оголосили акцію: з тими з інвесторів, хто платить відразу 65 і більше відсотків вартості квартири, полягало додаткову угоду, згідно з яким на решту суми боргу встановлюється фіксований курс долара - 9,5 гривні. З огляду на, що тоді курс якраз почав стрімко зростати і ми замість п'яти тисяч гривень щомісячного внеску платили вже більше семи тисяч, для нас нові умови були дуже вигідні. Додаткові угоди уклало більшість мешканців. Правда, нам з Катею для цього довелося взяти кредит і влізти в борги, але справа, як нам здавалося, було того варте. Так ось, тепер Валерій Піший і його син не визнають наших додаткових угод і намагаються змусити нас оплатити вартість квартир в доларах за нинішнім курсом НБУ плюс один відсоток. А курс-то кожен день зростає! Без цього Піші відмовляються продовжувати будівництво. Це величезна різниця в грошах - нам стільки взяти просто нізвідки. Та й не хочеться: все це схоже на шахрайство і вимагання.

За наполяганням інвесторів житлового комплексу «Янтарний» Валерій та Олексій Піші погодилися прийти до них на збори. Кореспондент «ФАКТІВ» теж була присутня на цій зустрічі. Ми публікуємо уривки з цих переговорів.

- Ви що, мене фотографуєте? Знімаєте на камеру? - обурився депутат Ірпінської міськради Валерій Піший, побачивши, що деякі з мешканців збираються записувати його на мобільні телефони. - Негайно вимкніть лампочку! І перестаньте жувати - мені заважає. А для тих, хто хоче, щоб будівництво було закінчено, є пропозиція: платите гроші! З приводу розмов про банкрутство «БГМ» - так, у компанії зараз баланс негативний. Але щоб наше банкрутство не торкнулося ваших майбутніх квартир, ще раз повторюю: платите гроші. Поки грошей не буде - і будівництва не буде. А залишилися там сущі дрібниці - газ і благоустрій прибудинкової території.

- Я справно плачу щомісяця, - заявила молода жінка. - Навіть в ті місяці, коли будівництво не ведеться. А у мене навіть вікон на балконі немає! Не кажучи вже про комунікації і електриці.

- Вікна - це не принципово. Електрика проведена, але лічильники ми не ставимо, щоб їх не вкрали, - викрутився Валерій Піший. - А комунікації ми будемо проводити в самому кінці, після закінчення робіт з благоустрою.

- Спочатку стяжку зробите, а потім труби поверх неї будете класти? Що за маячня! - обурилися люди.

- Треба у виконробів запитати. Я не будую, ви ж розумієте. І гроші не в кишеню собі кладу, а відразу перераховую генпідряднику. Він будує, він вам все і розповість про хід робіт.

- А хто генпідрядник?

- Хто генпідрядник? Я не знаю ... Треба запитати. Зараз подзвоню, дізнаюся ... (натовп вибухнув реготом. Пішому почали шумно аплодувати. - Авт.) Що ви ляскаєте в долоні, жінка? У вас є привід для радості? Ну і чудово. Мені-то, хлопчики і дівчатка, простіше всіх, ви ж розумієте ... О, прийшов генпідрядник! Пилиповичу, як називається твоя фірма? «Гарант-С»? «Гарант-С», все чули? Полегшало? Ну слава Богу!

Подальше збори нагадувало театр абсурду. Люди намагалися ставити питання по суті: про те, чому «БГМ» не визнає укладених з ними договорів і відмовляється виконувати свої зобов'язання, але при цьому платежі за цими договорами приймає без проблем; які гарантії того, що навіть при стовідсотковій оплаті внесків будівництво буде закінчено і забудовник не втече з грошима. У відповідь Валерій Піший або туманно відповідав, або відверто хамив.

- Звідки у «БГМ» такі несусвітні ціни за метр квадратний? - обурилася молода жінка. - Навіть в Києві таких немає! Ви хіба не знаєте, як зараз впали ціни на нерухомість?

- Ви хто - кореспондент журналу «Незнайко»? - закричав на неї депутат. - Ось ідіть на ринок і там собі купуйте, що хочете ... Я нікого за руку сюди не тягнув, не змушував купувати у нас квартири. Але ви хочете і гроші не платити, і житло добудувати. Платіть мені не за фіксованим курсом, як в ваших липових додаткову угоду, а за курсом НБУ плюс один відсоток. Те, що минулі власники, прокрався, бігли, як щури з корабля, і підписували ці доп угоди пачками, - не моя проблема. Платіть, як годиться, - і буде будівництво. Ми будемо будувати, ви засіли в будинок буквально через два місяці. У квартирах вже практично все закінчено!

- А можна інвесторам зайти всередину і подивитися на свої майбутні квартири? - поцікавилися «ФАКТИ» у Валерія Пішого.

- Немає необхідності, - швидко відповів депутат.

- В останній раз ми були у своїй майбутній квартирі два тижні тому, - зітхає Катерина Мельник. - Вид нас просто потряс. Замерзла штукатурка, мокрі стіни і стелю (на нашу стояку чомусь постійно струмує вода). Ні дверей, ні труб, ні балкона ... Дивилися на це - і аж плакати хотілося. Але ж ми так вірили, що до Нового року вселимося сюди! Вже і ванну підібрали, і меблі, і дитяче ліжечко. Навіть паркет купили - він тепер сушиться будинку у Вітиних батьків. Мабуть, ще довго йому сушитися ...

- Тепер у нас одна надія - на апеляційний суд, - каже Віктор. - Які б корумповані міліція, прокуратура і судочинство не були в нашій країні, не може бути, щоб кілька сотень людей, обведених навколо пальця двома шахраями, не змогли відстояти свою правоту. Якщо навіть не отримати квартири, то хоча б повернути вкладені гроші!

Читайте нас в Telegram-каналі , Facebook і Twitter