Зниклі в Слов'янську.

Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua

Я народилася і виросла в Слов'янську. У Слов'янську вийшла заміж і народила сина. У мене навіть в далеких думках не було, що в мої 28 років могло таке статися. Активна фаза АТО, постійні бомбардування і артобстріли міста, страх за життя моєї дитини, змусили мене покинути Слов'янськ. Зупинилася я у родичів в Харцизьку.

Повернутися додому я вирішила, коли в ЗМІ стали говорити, що ополчення залишило Слов'янськ, в місті все спокійно, стрільби більше немає і Слов'янськ перебувати під контролем української армії.

На щастя, за кілька місяців нашої відсутності, квартира залишилася цілою і неушкодженою.

На наступний день я вирішила прогулятися з сином по місту, а заодно подивитися яких руйнувань зазнав Слов'янськ. Виходячи з квартири, я на сходовому майданчику зіткнулася з незнайомим хлопцем, який відкривав двері навпроти. Поцікавившись хто він, почула відповідь, що син вашого сусіда, назвавши при цьому і прізвище та ім'я по батькові правильно. Я в цьому будинку і в цій квартирі прожила з народження і прекрасно знала, що нашого сусіда не було сина, у нього була дочка, яка вийшовши заміж, виїхала в Росію. Ми з нею дружили з дитинства.

Не став далі ні про що розпитувати, ми пішли на вулицю. На вулицях міста людей було дуже мало. Або мало жителів ще повернулося, або бояться виходити на вулицю. Здивувало мене й те що дуже багато розмовляють українською мовою. Раніше такого в місті не помічалося. А хто розмовляє російською, явно чути український акцент. Повернувшись додому, я зважилася пройтися по сусідах. Третя частина квартир в під'їзді ще пустувала, а в декількох випадках мені відкривали двері незнайомі мені люди, представляючись родичами сусідів або новими мешканцями, які купили квартиру.

Поспілкувавшись зі своїми знайомими, я дізналася, що аналогічна ситуація у багатьох, хто повернувся в місто після його звільнення від ополченців. Є навіть випадки проживання незнайомих людей в квартирах тих, хто пішов в ополчення і пропав. Може я зійшла з розуму, але мені здається, що половина Слов'янська заповнені не корінними жителями спеціально, щоб приховати від міжнародної спільноти факт його винищення, а квартири надають згідно прописки в паспортах, які тим чи іншим чином потрапили в руки українських військових.

З повагою, Тетяна До.,

Слов'янськ.