Наш общий бизнес-фронт BIKINIKA.com.ua
Справи у «злодія в законі» Вадима Сабрекова, схоже, йдуть гірше нікуди. Мало того, що в розшук оголосили, ніж остаточно відрізали шлях до повернення додому, так ще і старі «приятелі» «кидають» і намагаються позбавити всього того, що було нажито непосильною, хоча і нечесною працею.
Як відомо, останні кілька років «злодій в законі» Вадим Сабреков (Чебурашка) знаходиться за межами Росії і намагається контролювати своє рідне Кіров дистанційно, проте судячи з останніх епізодів, видно, що його ресурси як економічні, так і людські практично вичерпалися. Мабуть, не тим людям довірився свого часу Сабреков, і затискають його тепер з усіх сторін - і вбивство «авторитета» Сергія Гущина з двома його підручними, що відбулося більше 20 років тому, на нього намагаються повісити, і майно під шумок розпродають.
За деякими даними, підозра причетності Чебурашки до потрійного вбивства може будуватися на свідченнях його колишніх «партнерів» - лідерів ОЗУ «Прокоповскіе» і «Гунбіковскіе» - Михайла Прокоп'єва (Прокоп) і Сергія Гунбін (гунбі / Гунбік) відповідно.
Сергії Гунбін (на задньому плані) зі своїм адвокатом
А скориставшись ситуацією, вже і безпосередні наближені Чебурашки вирішили нагріти руки, вважаючи, що «шеф» нічого не дізнається, а дізнається, так і не зможе нічого зробити.
В кінці жовтня у кіровського підприємця Василя Бочкіна, що займається будівельним бізнесом, згорів будинок. З'ясувалося, що це був підпал - камери відеоспостереження зафіксували, як невідомий чоловік перебрався через паркан і кинув на дах щойно збудованого будинку пляшку із запальною сумішшю.
Збіг це чи ні, але напередодні у бізнесмена через суд намагалися відібрати ділянку землі, що колись належав Чебурашку.
Сам він подався в біга, після того як суд в грудні 2016 року засудив Прокоп'єва до довічного ув'язнення, а злочинна група Сабрекова тісно контактувала з ОЗУ Прокопа, тому Чебурашка здраво оцінив всі ризики і замість холодної камери ніжиться зараз під променями аргентинського сонця.
При цьому своє майно, в тому числі і земельну ділянку на вулиці Московській в Кірові неподалік від Metro, переписав на свою 78-річну матір - Лідію Прохорівни. Стареньку це ніяк не обтяжувало і жила б вона безтурботно і далі, якби не одна обставина. На початку цього року виявилося, що ця ділянка вже проданий, причому не один раз.
16 січня цього року Лідія Сабрекова подала позов до Жовтневого суду Кірова з вимогою повернути належить, як вона вважає, їй ділянку площею 5,6 тис. Кв. м. Позов був поданий до якоїсь Ользі Костіної, на яку, як з'ясувалося згідно з випискою з ЕГРН, і був зареєстрований ділянку.
Однак ще до початку першого судового засідання Сабрекова надіслала до суду відмову від позову. Провадження у справі було припинено, що було черговим сюрпризом для матері «законника», так як, за її словами, нікого відмови вона не давала. До слова, відмова надійшла на адресу Жовтневого районного суду поштою, а підпис на заяві позивача, за словами Сабрековой, їй не належала. Розібравшись з цим, суд відновив провадження у справі.
Переходячи в різні інстанції - з Жовтневого суду в Кіровський обласний суд і назад, на одному з етапів справи суддя заборонила управління Росреестра по Кіровській області здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки.
Той самий оспорюваний земельну ділянку
У цей момент на авансцені з'явився якраз той самий погорілець - бізнесмен Василь Бочкін, який заявив, що оспорюваний ділянка належить йому і він не розуміє чому, будучи добросовісним набувачем, повинен втратити своє майно. Тим більше, що воно вже не перебуває у власності відповідача - Костіної.
Відзначимо, що особисто на суд ніхто з фігурантів справи не прийшов - дебати сторін відбувалися через їх представників.
У відповідь на заяву Бочкіна сторона позивача парирувала, що продаж ділянки відбулася без відома Сабрековой, а значить, Костіна володіла спірним нерухомим майном незаконно і не мала права ним розпоряджатися. Крім того, Сабрекова звернулася до суду з позовом і до самого Бочкіну.
З матеріалів справи стало зрозуміло, що Костіної ділянку продав в листопаді 2016 року якийсь Едуард Салімов. Він в свою чергу заявив, що спірне майно було придбано відповідачами на законних підставах, тим більше що фактично воно належало не позивачеві, а її синові - Вадиму Сабрекову. Он-то, за словами Салимова, і розпорядився, щоб Сабрекова оформила на його (Салимова Е.А.) ім'я довіреність, за якою той в будь-який момент міг би продати це майно.
Наявність оформленої ще 30 січня 2014 року довіреності в суді підтвердила нотаріус.
Як розповів Салімов, через якийсь час «законник» сказав матері, щоб вона продала дане нерухоме майно. Що, власне, і здійснив Салімов, передавши всі виручені кошти в розмірі 40 млн рублів безпосередньо Сабрековой, що підтверджується розпискою.
Чебурашка
За словами Сабрековой все виглядало інакше: Салімов, незважаючи на те що вважається «близьким другом її сина», зловживаючи її довірою, попросив з метою збереження передати йому всі наявні у неї документи на її нерухоме майно, а також видати на нього довіреність, змісту якої вона не пам'ятає. У підсумку на сьогоднішній день документів, що підтверджують право на спірне майно, у неї не залишилося, згоди на продаж вона не давала, гроші за ділянку не отримувала і розписок ніяких не писала. І нібито в представленій суду розписці від 28 листопада 2016 року підпис їй не належить. Крім цього, позивач ставить під сумнів фактичний «вік» цього документа, вважаючи, що дана розписка була складена в кінці 2017 - початку 2018 року, тобто могла бути складена заднім числом, після того як почалися судові розгляди.
Тут потрібно зробити невеличкий відступ, Салімов - не хто інший, як права рука «законника», з яким у того давні зв'язки.
Зокрема, ще в 2006 році ЗМІ повідомляли про затримання Сабрекова і ще кількох людей, серед яких був і Салімов, на березі Вятки. Відносно них було порушено кримінальну справу за фактом браконьєрства, вчиненого групою осіб за попередньою змовою. Розслідування і судовий процес у справі затягнулося на півтора року, половину з яких Чебурашка провів в СІЗО. В результаті «рядові» члени угруповання отримали по одному року позбавлення волі з відстрочкою вироку на шість місяців, а «авторитетні», включаючи Сабрекова, - по році з відстрочкою на вісім місяців.
Виходить, що ближче Салимова у Сабрекова нікого не залишилося, раз після свого від'їзду фактично все довелося залишити на нього. А той, у свою чергу, скориставшись відсутністю Чебурашки, вирішив своєрідно «подбати» про його майні.
Дальше більше. Костіна виявилася дружиною Салимова, а колись належав «злодієві» ділянку вони продали Бочкіну через рік після придбання майже в два рази дешевше початкової вартості - за 21 млн рублів.
Інший дивний момент - Бочкін, незважаючи на те що виплатив за ділянку всю суму, занепокоївся оформленням землі тільки після того, як було подано першу заяву в суд від Сабрековой - 16 січня. Та й, скажімо відверто, людина, яка багато років займається будівельним бізнесом в Кірові, чи не знав, чия це земля.
Проте з формальної точки зору всі угоди були укладені законно. Управління Росреестра по Кіровській області підтвердило, що оспорюваний ділянку, що відноситься до земель населених пунктів, на яких дозволені обслуговування і експлуатація виробничої будівлі, знаходиться у власності Бочкіна на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року.
А згідно комплексної судової експертизи, підпис від імені Сабрековой в розписці за отримані 40 млн була визнана справжньою. Правда, зазначено, що зроблена вона була під впливом на виконавця «збивають» факторів, найбільш ймовірними з яких є «вікові зміни організму виконавця з можливими супутніми захворюваннями».
Коли саме була складена розписка, встановити неможливо було. Експертиза лише показала, що її не піддавали температурному і світлового впливу, що приводить до зміни матеріалів листи і папери, тобто штучному старінню.
В кінцевому підсумку 19 вересня цього року суд прийшов до висновку, що стороною позивача не було представлено достатніх доказів, які б свідчили про вибуття спірного майна з володіння Сабрековой крім її волі, а значить, її позовні вимоги до Костіної і Бочкіну суд вирішив залишити без задоволення.
З цього всього вимальовується досить-таки каламутна картина - 40 млн рублів, виплачених матері «законника» (якщо дійсно так воно і було), а потім втрата суттєвої суми через продаж ділянки, нарешті, згорілий будинок бізнесмена. Сам він, до речі, всі ці події ніяк не коментує і на наші запитання відповідати відмовляється.
Зате з'ясувався інший цікавий факт. Дана земля - не єдине майно, якого втратила сім'я «законника».
У той же день (16.01.2018), коли було подано позов до Костіної, в Ленінський районний суд Сабрекова подала ще один позов - до Бакуліної Е. В. (ймовірно, мається на увазі підприємець Олена Валеріївна, що займається в місті орендою нерухомості) про витребування нерухомого майна. Причина та ж - незадовго до цього мати «законника» дізналася, що право власності часткою в 100/200 на двоповерхову нежитлову будівлю ресторану «Катран» площею 1,1 тис. Кв.м зареєстровано на відповідача. Продана частина ресторану була також Салімова, про що Сабрекова його не просила.
Будівля на Воровського, 104, де колись знаходився ресторан «Катран»
Для Кірова «Катран» - ресторан легендарний. Довгий час він був єдиним місцем в місті, де можна було покуштувати рідкісні делікатеси з морепродуктів - такі, наприклад, як сьомга, палтус або жаб'ячі лапки.
Як і в першому судовій справі, ще до початку самого розгляду нібито від позивача надійшло письмове клопотання про припинення провадження у зв'язку з відмовою від позову. В обґрунтуванні вказано, що довіреністю від 30.01.2014 року, посвідченої нотаріально, вона уповноважила Салимова на розпорядження спірної нерухомістю. Довіреність нею не скасована, грошові кошти за угодою отримані. Наслідки припинення провадження у справі їй роз'яснені.
І в даному випадку представник позивача заперечив в задоволенні клопотання позивача про припинення провадження у справі, однак причина була в іншому. За словами заявника, відмова стала вимушеним, тому що на той момент вирішується питання про визнання Сабрековой (!) Недієздатною.
Салімов, в свою чергу, гнув ту ж лінію - мовляв, угода за розпорядженням спірним майном схвалена власником, гроші нею були отримані в повному обсязі, про що є розписка.
Дана справа, на відміну від першого, ще не закінчено, проте вже відомо, що рішенням Ленінського районного суду Кірова від 15 травня 2018 року Сабрекова дійсно визнана недієздатною і їй було призначено опікун.
Для того щоб з'ясувати, що це за ресторан, перенесемося на кілька років назад, коли проходив суд над Прокопом.
Про те, що «Катран» колись контролювався лідером ОЗУ «Прокоповскіе», говорили численні свідки. Так, в 2015 році якийсь Володимир Дегтянніков розповів, що в 90-і роки працював в одному кооперативі головним бухгалтером. Одного разу до них навідалася група вимагачів. Тоді директор компанії Олег Туйнас звернувся за захистом до братів ліжкового - активним членам ОЗГ «Гагарінський». Вони здійснювали охорону підприємства від посягань інших ОПГ.
Михайло Прокоп'єв
І ось від них Дегтянніков чув, що між їх угрупованням і угрупованням Прокоп'єва були тертя щодо бізнесу, з якого вони отримували гроші. За словами свідка, він знав, що в «Прокоповскую» ОПГ входили Сергій Кривошеїн на прізвисько «Кривий», який відповідав в банді за все кримінальні питання, і брати Ситникова, які займалися веденням бізнесу. У 1998 році одного з братів, Романа, вбили, після чого практично всі контрольовані ними об'єкти перейшли банді Прокопа, наприклад, був відібраний ресторан «Катран», уклав Дегтянніков.
Під час чергового засідання влітку 2016 року ще один свідок, Сергій Овечкін, розповів, що в середині 1990-х керував фірмою «Бета», яка займалася охороною ресторану «Катран». По роботі він був в курсі конфліктів між кримінальними угрупованнями в Кірові. У 90-х роках, за його словами, Гагарін виїхав жити до Москви, після чого в місті почали проявляти себе інші банди: Дерендяев і Городчики стали самі по собі, з'явилися ОПГ Прокоп'єва, Гунбін та інших. Спочатку все жили дружно, проте потім з'явилися амбіції лідерів угруповань, наприклад Прокоп'єва. З його свідчень стало зрозуміло, що війна між «прокоповскімі» і «Гагарінський» дійсно була. «Катран» перейшов дорогу «прокоповскім», почалися арешти членів різних угруповань. На початок 2000 року в Кірові залишилися лише дві сильні групи - «Прокоповскіе» і «Гунбіковскіе».
Знаючий підсудних підприємець Григорій Палій в свою чергу повідав, що після 1997 року «смотрящим» за містом став Сабреков, з приходом якого різко зросла і вплив Прокоп'єва. Між ОПГ, за словами свідка, було багато конфліктів, що супроводжувалося численними вбивствами на замовлення. На його пам'яті вбивства Гущина, Городчікова і Пинаева. Щодо ресторану він також підтвердив, що той від «Гагарінських» перейшов до Прокопьєву, - «в захопленні« Катран »брав участь Кривошеїн, а потім за це були вбиті кілька людей. До кінця 90-х «прокоповскіе» контролювали майже весь Кіров », - зазначив Палій.
Григорій Палій
У вересні цього року стало відомо про смерть Пале. Офіційною причиною називають інсульт. Згідно ж неофіційною версією, 53-річний бізнесмен не витримав стресу. Прокоп міг дати проти нього свідчення, назвавши Пале замовником у справі про вбивство його бізнес-партнера Анатолія Горбушина в 2003 році.
Показання свідків про тіньові власників ресторану підтверджували і люди, які знали цей бізнес зсередини. Зокрема, Ольга Рижова заявила, що підсудний (Прокоп'єв) був пов'язаний з колишнім директором центрального ринку, екс-депутатом Законодавчих зборів регіону Сергієм Лузянин, який помер в колонії восени 2015 року.
У 1997 роки її друг Андрій Шишкін запропонував їй викупити половину ресторану «Катран», яку якраз продавав Володимир Гагарін, (за документами він належав Олені Гагаріновой). Загальна вартість становила 600 тис. Доларів, однак за умовами відразу можна було виплатити лише половину, а з рештою розрахуватися протягом року.
Після укладення договору ресторан, за словами жінки, працював як зазвичай. При цьому весь дохід від діяльності Шишкін відвозив до Москви. Однак цю рутинну історію в 1998-му несподівано обірвало вбивство Шишкіна. Дізнавшись це, Рижова відразу ж поїхала в прокуратуру, щоб хоч щось з'ясувати. Там на порозі її зустрів незнайомий чоловік, який раптом задав їй не менше несподіване запитання - навіщо вона продала свою частку в ресторані «Катран»? На підтвердження, розповідає жінка, він показав їй документи нібито з її підписом і підписом Шишкіна. Вона відразу ж звернулася до нотаріуса, у якого вже оформляла ресторан, однак та підтвердила, що дана угода проведена законно.
Сергій Лузянин
Пізніше, за словами підприємниці, вона дізналася, що угоду провів Лузянин, який мав якесь відношення до реєстраційної палаті, і робив він все це за завданням Прокоп'єва.
Лузянин, чиє ім'я вперше спливло на судовому засіданні у справі ОЗГ «Прокоповскіе», був затриманий на початку 2014 року, коли його звинуватили в зловживанні повноваженнями на посаді директора Центрального ринку. Також він звинувачувався в застосуванні насильства відносно представника влади і в розтраті. Як покарання йому призначили три роки позбавлення волі колонії загального режиму.
Ще один свідок, Наталя Жуйкова, розповіла и про других бізнес-проектах Прокопа. З ним самим вона познайомілася через власніцю компаний «Колізей» (діяльність ресторанів и послуги з доставки продуктів харчування), «Карабас-Барабас» (оренда нерухомості) и «Точка» (торгівля) Тетяни Кокарєва (колишня дружину Прокопа). У ТОВ «Точка» Жуйкова з 2006 року працювала бухгалтером. До речі, на місці того самого ресторану, розташованого в Кірові за адресою вулиця Воровського, 104 зараз находится торговий центр «Точка». А самі згадуються компанії досі контролюються Кокарєва - ТОВ «Точка» вона ділить навпіл з Оленою Ситникова - дружиною одного з активних членів банди Прокопа, а ТОВ «Карабас-Барабас» з Алісою Прокопьевой - донькою «авторитета».
Аліса Прокоп'єва
Виходячи з цього виходить, що Салімов міг діяти і в інтересах Прокопа, зрадивши таким чином близького друга. Можливо, цим і пояснюється його сміливість у вчинках. Тим більше, що і сам Прокоп уже неодноразово заявляв, що готовий розкрити деякі дані, нібито стосуються багатьох впливових осіб Кіровської області - від політиків і бізнесменів до високопоставлених керівників силових структур і кримінальних «авторитетів». Так що втрачати йому вже нічого.
Мабуть, «авторитету» набридло поодинці тягнути лямку, поки інші відпочивають на світових курортах. І на користь того, що потрібна правоохоронцям інформація вже стала від нього надходити, говорить хоча б той факт, що на початку року «авторитета» перевели з суворою Свердловської ВК № 56, більш відомої як «Чорний беркут», в рідну Кіровську область.
crimerussia.com
Там на порозі її зустрів незнайомий чоловік, який раптом задав їй не менше несподіване запитання - навіщо вона продала свою частку в ресторані «Катран»?